17 листопада 1869 р. народився Климентій (у миру Марія Казимир) Шептицький – архімандрит Української греко-католицької церкви, Праведник народів світу, громадський діяч, політв’язень радянського режиму.
Походив з одного із найстаріших аристократичних родів Галичини, брат митрополита Андрея Шептицького, Казимир здобув першокласну європейську освіту, навчаючись у Мюнхені, Кракові, Парижі. У 1892 р. отримав науковий ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (м. Краків). Одночасно закінчив Інститут лісівництва. Після цього працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був послом Галицького сейму. У 1900–1907 рр. був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». Проте, із розпуском австрійського парламенту, у 1907 р. Казимир Шептицький полишив перспективну політичну кар’єру, а у 1911 р. прийняв рішення ступити на шлях служіння Богові та обрав чернече ім’я Климентій (на честь Папи Римського).
У 1918 р. став настоятелем Унівського монастиря, з 1926 р. – ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX ст. У 1936–1937 рр., спільно з Митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторово (Польща), монастиря в Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в Інсбруцькому університеті. З 1937 р. жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою, був його незмінним помічником і радником. Із 1939 р. – член Українського Католицького Інституту, церковного об’єднання ім. митрополита Рутського. У тому же році таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру. У 1944 р. наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу.
Під час Другої світової війни братами Шептицькими була зорганізована унікальна у своєму роді система порятунку євреїв Галичини від нацистського геноциду. Завдяки їхнім зусиллям було збережено життя понад 200 людям. Як згадував Адам Даніель Ротфельд: «Брати Шептицькі надавали допомогу, ризикуючи власним життям».
Після відновлення радянського панування у Західній Україні у 1944 р. розпочалася нова хвиля репресій проти греко-католицького духівництва. Її жертвами стали тисячі священнослужителів та ченців. Влітку 1945 р. Климентій Шептицький зібрав 61 підпис греко-католицьких священників під проханням звільнити заарештованих єпископів і припинити переслідування греко-католиків. У відповідь на це йому заборонили жити у Львові; останній період життя на свободі Шептицький провів в Уневі. Продовжуючи боротьбу, він направив у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист було перехоплено органами НКВС, що і стало приводом для його арешту. У 1947 р. Климентій Шептицький був заарештований та обвинувачений у «антирадянській діяльності та зв’язках з ОУН та Ватиканом». Після місяців допитів і тортур, 21 січня 1948 р. архімандриту Шептицькому винесли вирок – 8 років виправно-трудових таборів.
Останнім місцем перебування Климентія Шептицького став сумнозвісний «Володимирський централ» – пересильна тюрма в однойменному російському місті. До кінця 80-х рр. ХХ ст. не було відомо про дату смерті цієї визначної людини. Лише у липні 1989 р. комісія ЦК КПРС розглянула запит громадянина Польщі, племінника отця Климентія – Яна Казимира Шептицького – і констатувала, що блаженний помер 1 травня 1951 р. у Владимирській тюрмі.
На жаль, дотепер невідоме точне місце поховання архімандрита Климентія Шептицького. Втім, пам’ять про його діяння продовжує жити. У 1991 р. Прокуратурою УРСР, його було реабілітовано посмертно. У 1996 р. Держава Ізраїль вшанувала подвиг рятування людей у часі Голокосту, відзначивши Климентія Шептицького званням Праведника народів світу. 27 червня 2001 р. він був беатифікований (зарахований до лику блаженних) Папою Римським Іваном Павлом ІІ під час візиту останнього до Львова. У 2005 р. в с. Унів Перемишлянського р-ну Львівської обл. було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архімандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни. У 2016 р. ім’я Климентія Шептицького присвоєно Музею народної архітектури і побуту у Львові.