Нещодавно Україна і світ відзначали день пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр., відбувалися жалобні церемонії, після загальнонаціональної хвилини мовчання пройшла громадська Всеукраїнська акція «Запали свічку пам’яті». Поширювалися інтернетом статті про Голодомор, про виходи нових книг із цієї теми, проводилися освітні і просвітницькі семінари. У родинах згадували своїх давно померлих від штучно створеного сталінською владою голоду родичів, яких вони ніколи не бачили, і, можливо, тільки чули від старших.
Довгий час ті, хто пережив Голодомор, боялися про нього говорити. Але була людина, яка розповіла про це одразу, наприкінці березня 1933 р., коли побачила все на власні очі. Йдеться про валлійського журналіста Ґарета Джонса (1905–1935), який працював радником із закордонних справ у колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойда Джорджа, і який перший розповів світові про жахливу смертність від голоду в Україні у 1933 р.
Книга «Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала» польського письменника і журналіста Мірослава Влеклого (Mirosław Wlekły), який започаткував репортаж, як жанр, вийшла у жовтні 2019 р. у видавництві «Знак». За пів року до цього вийшов англомовний художній фільм «Mr. Jones» польської режисерки, сценаристки та акторки Аґнєшки Голланд (Agnieszka Holland). На українських екранах глядачі побачили його під назвою «Ціна правди» у листопаді 2019 р. Українською книга вийшла у 2020 р. у видавництві «Човен», за перекладу Олени Шеремет.
Книга М. Влеклого написана не за сценарієм фільму – це детальна біографія Ґарета Джонса. Автор майже покроково оповідає про життя валлійця у 1930–1935 рр. Одним із розділів є опис подорожі Ґ. Джонса до України у березні 1933 р. (про що і зняла свій фільм пані Голланд). І як читач дізнається з книги – це його третя і остання подорож до Радянського Союзу.
Ідея книги зародилася тоді, коли одного разу Аґнєшка Голланд на публічній зустрічі у Варшаві розповіла, що буде знімати фільм про Ґарета Джонса. Присутній на цій зустрічі редактор видавництва «Знак» – Даніель Ліс, на якого працював М. Влеклий, зацікавився темою. Пані Голланд дала принципову згоду видати паралельно з фільмом книжку про біографію Ґ. Джонса. Тому, для її реалізації М. Влеклий відвідав місця, пов’язані з Ґ. Джонсом: їздив до Вельсу та на Харківщину, де йому вдалося поспілкуватися з людьми, які пережили Голодомор.
М. Влеклий реконструював події життя Ґ. Джонса на основі величезного масиву джерел, які, як він зазначив, «на 100 % лише те, що знайшов в архівах». І хоча у Великій Британії на початку 2000-х виходили книги біографістки та племінниці Ґ. Джонса Маргарет Сіріол Коллі та д-ра Рея Гамаша, до виходу однойменного фільму А. Голланд його ім’я було маловідоме. Ґ. Джонса пов’язували з тим, що він перший іноземний журналіст, кому А. Гітлер дав інтерв’ю, ставши канцлером Німеччини. М. Влеклий широко використовує щоденникові записи і подорожні нотатки Ґ. Джонса, його листи до батьків та друзів. У більшості вони оцифровані та містяться на сайтах, присвячених Джонсу:
https://www.library.wales/garethvaughanjones
Життя Ґарета Джонса було коротким і обірвалося трагічно. Він був щирою і благородною людиною, свято вірив в істину, яку за будь-яку ціну хотів донести людям і світові. До 1933 р. свої статті про справжній стан речей у Радянському Союзі Ґ. Джонс публікував у британській газеті «The Times», але анонімно. Були також невдалі спроби іноземних журналістів у Радянському Союзі розкрити правду про «золото Сталіна», коли ширилися чутки про голод на Півдні Росії. Але причетних до цього заарештували, а усіх інших по суті залякали погрозами і заборонили виїзди з Москви. Тільки Ґ. Джонсу через його протекцію Ллойда Джорджа дають дозвіл на подорож до Харкова. Після того, що Ґ. Джонс побачив в українських селах, він вже не міг мовчати.
29 березня 1933 р. у Берліні Ґ. Джонс дає прес-конференцію, де заявляє про злочинну політику Сталіна проти українських селян, про масовий голод і мільйони смертей від нього. На жаль, тоді йому ніхто не повірив. А через день, на замовлення радянської влади, вийшла розлога стаття Волтера Дюранті, британського журналіста, кореспондента «The New York Times» у Москві, лауреата Пулітцерівської премії, де він звинуватив Ґ. Джонса у брехні та перебільшенні. До нього приєдналися й інші журналісти.
Після цього Ґ. Джонс втратив роботу, друзів, прихильність свого колишнього шефа Ллойда Джорджа. Але радянська влада не пробачала нічого і ніколи. Через два роки після публікації про Голодомор в Україні Ґ. Джонса обманом заманили до Маньчжурії, де викрали і вбили бандити, які працювали на НКВС.
У фільмі «Ціна правди» історія Ґ. Джонса починається з опису подій у повісті Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», і потім проходить «червоною стрічкою» через весь фільм. І хоч насправді вони ніколи не зустрічалися, Орвелл читав у пресі статті Джонса і знав, що його компроментували, тому вирішив написати антиутопічний твір, та хоч в такій алегоричній формі довести правду світові.
Цікавіше про цю книгу та біографію Ґарета Джонса можна дізнатися у відео (до речі, приєднуйтеся до нас на You-Tube, аби знати про наші новинки першими!),
а також, звичайно, прочитати саму книжку, завітавши до нашої бібліотеки!
Будьте обізнаними, знайте свою історію і поважайте людей, які робили чи намагалися робити добро для нашої країни!
Зоряна Бондар