«В темні часи добре видно світлих людей», – писав колись Еріх Марія Ремарк. Наше сьогодення є яскравим підтвердженням цього вислову. Скільки болю та суму принесла Україні війна – загиблі, поранені люди, мільйони біженців та переміщених осіб, зруйновані будинки, села та міста, техногенні та екологічні катастрофи. Виникає багато страшних аналогій з подіями Другої світової війни. Але, як і тоді, попри все жахіття буття, завжди знаходяться такі люди, які допомагають іншім вижити, рятуватися. Саме так робив це великий гуманіст Януш Корчак – польський лікар, педагог, письменник, публіцист, офіцер, громадський діяч єврейського походження.
Януш Корчак (пол. Janusz Korczak, справжнє ім’я Генрик Гольдшмідт) народився 22 липня 1878 (за іншими даними – 1879) р. у Варшаві в полонізованій єврейській родині, що дозволяло йому протягом життя підкреслювати належність до обох націй. У березні 1905 р. він отримав диплом лікаря по закінченню медичного відділення Імператорського Варшавського університету. Того ж року брав участь у російсько-японській війні в якості військового лікаря. У 1903–1911 рр. працював в єврейській дитячій лікарні ім. Берсонів і Бауманів, потім вихователем в літніх дитячих таборах, був членом єврейського благодійного Товариства допомоги сиротам. У 1911 р. заснував єврейський Дім сиріт, яким керував до кінця життя. Саме тут Януш запровадив новаторську для тих років систему широкого дитячого самоврядування. Під час Першої світової війни служив військовим лікарем дивізійного лазарету, здебільшого – на території України. Під час польсько-більшовицької війни був лікарем у військових шпиталях Лодзя та Варшави. За жертовну працю отримав звання майора Війська Польського. У 1919–1936 рр. також брав участь в роботі польського інтернату «Наш дім». Його радіо передачі – «Бесіди старого доктора» – користалися надзвичайною популярністю не лише у Польщі, але й поза її межами, сам Януш став відомим під псевдо «Старий Лікар». Також, він викладав у Вільному польському університеті і на Вищих єврейських педагогічних курсах, вів роботу в суді у справах малолітніх злочинців. Останні роки свого життя провів у Варшавському гетто, куди потрапив разом з вихованцями Дому сиріт. Уранці 6 серпня 1942 р. близько 200 вихованців на чолі з Янушем Корчаком та вихователями булі депортовані до нацистського табору смерті Треблінка. Цей день вважається датою смерті видатного педагога.
Януш Корчак – педагог-новатор, автор праць із теорії й практики виховання. Зачинатель руху на захист прав дитини і повного рівноправ’я дітей. Він залишив нам у спадок дивовижні, добрі і повчальні книги. Під час Другої світової війни Корчак вів щоденник – унікальний документ тієї епохи, з огляду на обставини його написання. Його перу належать численні твори, зокрема, казки для малюків, а головне – понад 20 книг, присвячених вихованню дітей. Серед них особливе місце займає своєрідний маніфест гуманізму «Як любити дитину».
Ще за життя Януш Корчак отримав офіцерський хрест ордену Відродження Польщі, золотий академічний лавр Польської академії літератури. В 1948 р. посмертно отримав хрест кавалера ордену Відродження Польщі. В 2018 р. він удостоєний вищої відзнаки Польщі – орден Білого Орла. У пам’ять про три рокі життя, які Корчак провів в Україні, 2016 р. у Києві з’явилася вулиця імені Януша Корчака, а раніше – меморіальна дошка на вулиці Володимирській, 47, де він працював.