85 років тому почався наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства, в якому взяла участь 61 держава світу (80% людства) та орієнтовно 110 млн людей прийняли участь безпосередньо у військових операціях. Протистояння точилося між двома воєнними таборами: блоком країн Осі (Німеччина, Італія, Японія разом із сателітами) і антигітлерівської коаліції (Велика Британія, СРСР – з 12 липня 1941 р., США, Китай та ін.). Бойові дії велися в Європі, Близькому Сході, Північній Африці, Китаї, Південно-Східній Азії, Австралії, Середземному морі, Атлантиці, Тихому океані. Головні країни-учасниці конфлікту залучили весь свій економічний, промисловий та науковий потенціал. Вперше була використана ядерна зброя.
Завдяки спільним зусиллям країн антигітлерівський коаліції, нацистська Німеччина з поплічниками, зазнали розгрому і поразки. Підписання 8 травня 1945 р. Акту про безумовну капітуляцію Німеччини закріпило перемогу над нацизмом в Європі. 2 вересня 1945 р. було підписано Акт про беззастережну капітуляцію Японії. Це стало завершенням Другої світової війни.
Загальні втрати військових та цивільного населення за майже шість років війни за різними даними становлять від 50 до 75 млн людей, зокрема, внаслідок Голокосту, смерті від голоду, захворювань і масових вбивств. З них приблизно від 8 до 10 млн – українців. Це майже чверть усього тогочасного населення України. Причиною величезних втрат та численних каліцтв військових були велика інтенсивність бойових дій та сталінська тактика т. зв. «м’ясних штурмів». Загалом у 1939–1945 рр., враховуючи тих, хто загинув від дій нацистського і радянського режимів, був вивезений на примусові роботи, репресований або ж депортований, населення України зменшилося із майже 41 до 27 млн. Окрім людських втрат, Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СРСР. Було зруйновано понад 700 українських міст і 28 тис. сіл, зруйновано або пошкоджено 18 тис. медичних та 33 тис. учбових закладів, зруйновано понад 16 тис. і вивезено 550 промислових підприємств, незліченну кількість історичних цінностей. 10 млн українців залишилися без житла або проживали в ушкоджених приміщеннях[1].
«Проклятий Гітлер! Скільки ж народу спантеличить і загубить, скільки сліз, скільки буде розстрілів і які страшні козирі знову даються негідникам... сміттю, мотлоху людства вперед на много літ, скільки поживи для помсти і знищення народу. На українських ланах і селах в огні і полум’ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі», –писав Олександр Довженко у «Щоденнику» в квітні 1942 р. 80 років потому його слова знову стали актуальними, і вже новий диктатор ретельно копіює людиноненависницьку політику свого попередника. На тлі триваючій російсько-української війни, усвідомлення та переосмислення уроків Другої світової війни набуло для України екзистенційного сенсу. Російське вторгнення поставило під загрозу саме існування української державності, і, разом з цим, післявоєнний усталений порядок у світі. Наші воїни виборюють зараз не лише право України бути вільною демократичною країною, а й перемогу цивілізованого світу над тоталітаризмом. Тож, вивчаємо історію, допомагаємо ЗСУ та віримо в Перемогу.
[1] Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду / І. К. Патриляк, М. А. Боровик. – Київ; Ніжин: Вид. ПП Лисенко М. М., 2010