Багаторічні партнери БФ «Хесед Менахем» і Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» для слухачів Відкритого лекторію організували віртуальну екскурсію фотовиставкою «Український штетл. Повернення до місць сили», тиждень тому відкритою у Тимчасовому просторі Музею за сприяння Об’єднаної єврейської общини України. Її автор – Євген Котляр – український художник-монументаліст, фотограф, дизайнер, мистецтвознавець, професор Харківської академії дизайну і мистецтв, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Голова Академічної ради Української асоціації юдаїки.
Стежками єврейських містечок, представлених у творчості Є. Котляра, слухачі Відкритого лекторію пройшлися у супроводі наукової співробітниці Музею д-рки Олени Іщенко. Експозиція складається з чорно-білих світлин, створених автором під час його мандрівок єврейськими містечками України упродовж більше ніж двадцяти років. Колись штетли були центрами економічного життя, культури східноєвропейських євреїв. Тут молились, кохались, народжували, виховували, багатіли й розорялись. Розмірене життя цього самобутнього світу тривало понад п’ять століть. Від початку XX ст. цивілізація штетлів повільно зникала: євреї, які пройшли крізь революцію, погроми, покидали рідні оселі, намагаючись знайти себе в ритмах соціалістичного будівництва. Нова влада заборонила іврит, священну мову юдеїв, традиційну освіту, зачинила синагоги. Остаточну крапку в житті штетлів поставив Голокост. Дотепер єврейські містечка спустошені, вкриті аурою ностальгії та спокою. Вони начебто сплять і чекають слушного часу розкритися посвяченим...
Є. Котляр через власні спостереження й емоції розкрив позачасовість штетлів як місць глибокої туги, великої таємничої сили. Експоновані світлини справили на присутніх сильне враження. Своїми спогадами поділилися Лариса Карпенко, Фаїна Гайдук. Покоління їхніх бабусь-дідусів ще жили в українських-білоруських штетлах; батьки ж молодими гайнули до сучасних мегаполісів у пошуках кращої долі. Але дещо з традиційного укладу життя, пісні, майси вони взяли з собою і передали нащадкам. Пам’ять про родинне коріння допомогла вистояти під час життєвих випробувань, привела до відродження власної єврейської ідентичності.
Отже, йдемо шляхом самопізнання, повернення до власних місць сили. І в цьому нам допомагає і творчість Є. Котляра.