29 серпня 1944 р. зі станції Радегаст, що у місті Лодзь, до табору смерті Аушвіц-Біркенау відправився останній потяг із мешканцями Лодзького гетто – другого за розміром гетто на окупованих нацистами територіях. З моменту створення в лютому 1940 р. через нього пройшло 200 000 чоловік. На момент ліквідації в живих залишилося лише близько 900 людей.
До початку Другої світової війни в Лодзі проживало близько 600 тисяч чоловік, зокрема, майже чверть мільйона євреїв. Це було друге після Варшави місто в Європі за чисельністю єврейського населення. Євреї відігравали значну роль у всіх сферах життя, як в промисловості, так і в культурі. 8 лютого 1940 року Йохан Шафер – начальник ліцманштадтської поліції розмістив у газеті «Лодзейт Цайтунг» положення про наказ щодо виокремлення євреїв в окремому місці. Гетто мало бути створено у трьох районах Лодзі: в Старому Місті, в бідному єврейському кварталі Балуті та в передмісті Марисін. У квітні того ж року нацисти перейменували Лодзь на Ліцманштадт у пам'ять про генерала Карла Ліцманна – німецького полководця часів Першої світової війни. Гетто отримало назву Ліцманштадтського.
До 1944 р. мешканців гетто депортували переважно до табору смерті Хелмно. 23 червня 1944 р. відбулася перша депортація євреїв Лодзького гетто до Аушвіц-Біркенау. Депортованим повідомили, що вони їдуть до Третього рейху. Тих, хто не прийшов на збори, шукали і примусово депортували. 28 серпня 1944 р. туди ж було депортовано Мордехая Хаїма Румковського – голову юденрату – разом із родиною, де вони загинули у газовій камері. 29 серпня з гетто до табору смерті відправився останній потяг з приреченими на смерть. Коли червоноармійці прийшли в гетто польського міста Лодзі, з 200 тисяч євреїв там залишалося тільки 877.
Нещодавно Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав унікальні експонати – два медальйони, виконані у вигляді зірки Давида та відкритої долоні – Хамси. Ці надзвичайні предмети передала Ганна Нечпал з м. Каховка Херсонської області. На медальйонах викарбовано напис: «Getto Lodsch». І рік – 1943…
Постійна експозиція Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» містить й інші речі, що належали та використовувались євреями-мешканцями цього гетто.