24 вересня 1942 р. в гетто міста Тучин на Волині розпочалося одне із перших в історії Другої світової війни єврейських повстань. Вермахт окупував Тучин 6 липня 1941 р. Протягом перших двох місяців місто знаходилось під управлінням військової адміністрації (Ortskommandantur). З 1 вересня 1941 р. у Тучині було сформовано цивільну адміністрацію. Місто стало центром Тучинського району, який входив до округу «Рівне».
Протягом літа-осені 1941 р. у Тучині було видано низку антиєврейських постанов: євреї мали носити пов'язки на руці із зіркою Давида; було заборонено залишати межі містечка, запроваджено практику примусових робіт та створено т. зв. єврейську раду – Юденрат. Через рік після початку окупації, у липні 1942 р. у Тучині було створено гетто, до якого потрапило близько 3 тисяч євреїв міста та навколишніх селищ.
Поява інформації про акції знищення єврейського населення в навколишніх населених пунктах, а також відомості про ліквідацію Рівненського гетто в липні 1942 р. призвели до організації повстання в Тучинському гетто. Опір його мешканців дослідники називають чи не найбільш організованим серед повстань в невеликих гетто.
Повстання було підготовлено головою юденрату Гершелем Шварцманом і його заступником, вчителем Мейром Гіммельфарбом. Вони очолили створену ними бойову групу, яка мала на озброєнні лише 5 гвинтівок, 25 пістолетів, ручні гранати. Зброя була розподілена серед чотирьох груп, що складалися з 60 молодих в'язнів. План Шварцмана полягав у тому, щоб у той момент, коли нацисти розпочнуть ліквідацію гетто, підпалити будинки, влаштувати стрілянину і, скориставшись панікою серед окупантів, втекти до лісу. Про ці плани Гершель Шварцман оголосив мешканцям гетто 21 вересня, коли вони зібралися на молитву напередодні Йом Кіпур.
Під час операції з ліквідації Тучинського гетто 23-24 вересня 1942 р., в якій брали участь німецькі спеціальні команди спільно з місцевою допоміжною поліцією, групи єврейського спротиву підняли повстання, підпаливши будівлі та відкривши вогонь по нападниках. Прикриваючи відхід мешканців гетто, більшість з єврейських вояків загинули, в тому числі і сини голови Юдерату. Під прикриттям диму близько 2 тис. в’язнів намагалися втекти в ліс. Однак більшість втікачів були виявлені та розстріляні німцями. Через два дні був розстріляний і керівник повстання Гершель Шварцман. Декому вдалося приєднатися до загонів партизан. На четвертий день після повстання, приблизно 300 жінок (переважно – матері з маленькими дітьми) добровільно повернулися назад, не витримавши важких умов життя в лісі. Із близько 700 людей, які залишилися в лісі і не були схоплені в перші дні після повстання, лише близько 20 дожили до звільнення Тучина у лютому 1944 р.