Перший блок присвячено темі «Євреї − народ Книги». Тут представлені експонати, які розповідають про священне писання євреїв – То́ру, або П’ятикнижжя Мойсеєве.
У вітрині 1.01 розміщено скрижалі з текстом Десяти Заповідей, які були дані Богом Мойсею на горі Синай. Ці заповіді стали моральною основою й для юдаїзму, й для християнства. З івриту їх було перекладено на багато мов світу. У вітрині текст заповідей представлений на івриті, англійською та українською.
Посередині розташовано копію відомої скульптури «Мойсей», створеної Мікеланджело Буонарроті на початку XVI ст. Мойсей тримає скрижалі, а на його голові можна розгледіти роги. Насправді, вони з’явилися через пóмилку перекладача, який перекладав Тору з давньоєврейської на грецьку мову, а згодом на латину. За текстом Біблії, коли Мойсей говорив з Богом, а потім переказував його слова народу, обличчя Мойсея випромінювало світло. У давньоєврейській мові слово «кéрен» є омонімом, одночасно означає слова «промінь» та «ріг». Тож, перекладач сплутав ці два значення. У подальших перекладах Біблії ця помилка була усунена.
10 заповідей, які отримав Мойсей, є священними не лише для юдеїв, але й для християн. Загалом, текст Тори під назвою Старого Заповіту увійшов до Біблії. Крім того, сюжети з Тори увійшли й до Корану – священної книги мусульман.
Цікаво, що окрім 10 даних на скрижалях, юдаїзм передбачає ще 613 заповідей, які Мойсей почув від Господа на горі Синай. Вони викладені у «Се́фер га-бріт» – «Книзі союзу». З їх текстом можна ознайомитися в інфобоксі напроти вітрини.
У вітрині 1.02 розташовано колекцію Вавилонських Талму́дів середини ХІХ – початку ХХ ст. Вони були надруковані на території Східної Європи, зокрема, у Лемберзі (Львові), Вільно (Вільнюсі), Варшаві, Житомирі та інших містах.
Талму́д – це зібрання правових та релігійно-етичних положень юдаїзму, коментарів до Тори, які оформлювалися наступним чином: фрагмент із Тори виділявся шрифтом, а коментарі талмудистів подавалися з різних боків від виділеного тексту. Так, навколо кожного положення Тори виникала дискусія, яку письмова талмудична традиція зафіксувала для майбутніх поколінь.
У вітрині 1.03 знаходиться колекція предметів, покликаних прикрашати найбільшу святиню для євреїв – священний сувій Тори. Дві корони Тори, розташовані одна під одною, символізують верховенство законів, записаних у Священному Писанні. Такі корони одягаються на згорнутий сувій Тори та фіксуються на його дерев’яних ручках. Ви можете бачити дві корони, виготовлені зі срібла у ХІХ ст. Зверніть увагу на те, що вони мають дзвіночки. Під час виносу сувою Тори при богослужінні вони своїм дзвоном сповіщають присутніх про цю урочисту мить.
Праворуч знаходиться спеціальна мантія – тора-ма́нтл, або чохол для Тори. Ця річ має драматичну історію. Чохол було виготовлено на початку ХХ ст. у Польщі, а під час нацистської окупації її власника, польського єврея, було депортовано в один із найбільших таборів смерті Тре́блінка, де він і загинув у газовій камері. Свою сімейну реліквію, оксамитовий чохол для Тори, він передав сусідам, які зберігали її понад шість десятиліть.
Трохи нижче Ви можете побачити колекцію указок для читання Тори. На івриті така річ називається «яд», у дослівному перекладі – рука. Сам сувій Тори є священним, і до нього не бажано торкатися руками. Тому під час читання Тори в синагозі завжди використовується яд.
На нижній полиці представлено колекцію скриньок для мезу́з. Мезу́за – це пергамент з текстом молитви Шма Ісрае́ль, який традиційно повинен бути розміщений на правому одві́рку при вході у приміщення, де живуть або працюють євреї. Присутність мезузи освячує приміщення. І саме таку мезузу у футлярі Ви могли помітити при вході до Музею.
У вітрині 1.04 розміщено сувій Тори кінця XVIII ст. з Ємену. Цей сувій виготовлено за всіма вимогами кашру́ту (тобто «дозволеності», «придатності» з точки зору юдаїзму) – з пергаменту, зробленого зі шкіри ритуально чистої тварини з дотриманням всіх правил. Створення подібного екземпляру потребує від одного до декількох років копіткої праці. Виготовленням сувоїв Тори займаються спеціально навчені майстри – со́йфери. Їх праця вимагає великої уваги та обережності. Чорнило, форма літер, відступ полів за правилами жорстко регламентуються. До того ж, при написанні священного тексту неможливо допускати помилок, бо не всі з них можна виправляти. Наприклад, якщо сойфер допускає помилку при написанні імені Господа, то йому доводиться заново переписувати цілий аркуш. На поверхні напроти вітрини Ви можете побачити фотографію сойфера за роботою....
