Часто історики говорять про те, що реальний початок ХХ-го століття не співпадає з календарним 1901-им роком. Століття воєн, геноцидів та незліченної кількості небачених до того трагедій вперше по-справжньому показало своє обличчя у 1914-му році. Саме тоді світ поринув у жах та безумство Першої світової війни. Під час неї, у 1915 році, розгорнулася масштабна трагедія – геноцид вірменського народу на території Османської імперії. Історії цього геноциду, жертвами якого були понад один мільйон осіб, присвячена окрема частина експозиції, розташована прямо перед Вами.
У 1944 році влада СРСР вдалася до геноциду киримли´ (кримських татар) – корінного народу Криму. Матеріали, присвячені цим подіям, Ви можете побачити у вітрині ліворуч. Лише протягом трьох травневих днів майже двісті тисяч осіб позбавили домівки та Батьківщини. Багато з них через нелюдські умови злочинної депортації так і не побачили місце заслáння, адже померли дорогою. Разом з киримли депортації були піддані представники інших етнічних груп Криму – кримські болгари, вірмени, греки, караїми. На початку ХХІ століття, після окупації українського Криму, киримли знову опинилися під прицілом репресій з боку злочинного режиму країни-агресора – Російської Федерації.
Друга світова війна, радянська та нацистська окупації, застосування тоталітарними режимами імперської практики «поділяй та володарюй» прямо вплинули на загострення міжетнічних відносин на території Західної України. Кульмінацією стали події 1943–1945 років. Саме тоді, внаслідок дій допоміжної поліції, українського націоналістичного підпілля, стихійного насильства було піддано тортурам та вбито тисячі цивільних мешканців (передусім поляків) Волині, Галичини, Лю´блінщини (територія сучасного Люблінського воєводства Польщі). Про цю трагедію, щодо характеру та масштабів якої дотепер тривають дискусії українських та польських істориків, оповідають експонати у крайній вітрині праворуч.
Жáхи періоду Другої світової війни, на жаль, не стали запобіжником повторення геноцидів у подальшому. Про це свідчать геноцид у Камбоджі в середині 1970-х років, а також Руанді у 1994-му році. Ви можете побачити мовчазних свідків цих маловідомих геноцидів у відповідних блоках експозиції, розташованих прямо перед Вами. Так само, як і про забутий геноцид ромів, організований нацистами та їхніми поплічниками під час Другої світової війни. Зверніть увагу на кибиˊтку позаду Вас. Жертвами цього геноциду стали понад 500 тисяч ромів Європи (у тому числі й України). Вони були вбиті нацистами лише через критерій походження.
«Чужого болю не буває» – цей світоглядний імператив і водночас моральне кредо, визначають мету діяльності Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» і його співробітників. Вивчаючи досвід жахливих трагедій минулого – Голокосту, Голодомору та інших геноцидів ХХ-го століття, ми прагнемо не допустити повторення історії людського безумства у майбутньому.
