Перші паростки державного антисемітизму з’явилися в СРСР вже у другій половині
30-х років XX-го століття. На зміну закликам до перманентної революції прийшло гасло побудови соціалізму власними силами в окремо взятій країні. Трансформувалася й реальна державна ідеологія. Місце позанаціонального пролетарського інтернаціоналізму зайняв радянський патріотизм. А основою радянських народів практично на офіційному рівні було визнано російський. Про це свідчить масова поява таких творів як роман Всеволода Вишнéвського «Мы, русский народ», який можна побачити у вітрині праворуч.
Поступово патріотичні гасла періоду так званої «Великої Вітчизняної війни» з їх возвеличенням героїчного минулого, передусім Росії, перейшли в площину великодержавного російського шовінізму. До початку політики державного антисемітизму залишився один крок.
Наприкінці 1940-х років розпочалася відверто антисемітська державна кампанія. Протягом осені 1948 року ліквідовано Єврейський антифашистський комітет. Заарештовано, а в 1952 році розстріляно більшість очільників цієї організації. Було ліквідовано єврейські літературні та наукові об’є´днання в Москві, Києві, Мінську. Їх членів здебільшого заарештовано. Наприкінці 1949 року в СРСР розпочалася, а потім набрала значних обертів боротьба «з космополітизмом та низькопоклонництвом» перед Заходом. Мішенню державних репресій були переважно євреї.
Апогеєм антисемітської кампанії стала «справа лікарів». Наприкінці 1952 – на початку
53-го року заарештовано провідних радянських лікарів (передусім єврейського походження), які лікували перших осіб Радянського Союзу і, насамперед, Сталіна. Їх звинуватили у спробі знищити вище керівництво держави.
Перед собою Ви бачите матеріали, пов’язані зі «справою лікарів»: це і карикатура Кукриніксів, і повідомлення про викриття так званих «лікарів-вбивць» у Дніпропетровській обласній газеті «Зоря». Ці плани перекреслила смерть Йосипа Сталіна 5 березня 1953 року. Недаремно внизу вітрини розташований некролóг тодішнього радянського очільника. Перший виток державного антисемітизму в Радянському Союзі завершився.
Нова антисемітська хвиля в СРСР піднялася наприкінці 60-х років XX століття. Про неї – у вітрині ліворуч. Єврейське релігійне та громадське життя зазнало гонінь. Заборонялися неофіційні школи з вивчення івриту, юдаїзму, єврейської історії та культури. Масово видавалася антисіоністська, часто з антисемітським присмаком література. Її зразки представлено внизу вітрини. Серед євреїв розпочався рух за виїзд до Ізраїлю, чому всіляко опиралося радянське керівництво. У відповідь на репресивні дії спецслужб збільшилася кількість євреїв-дисидентів. Вони обстоювали не лише власні національні інтереси, але включалися і в загальнорадянський опозиційний рух, і в дисидентські рухи національних республік, зокрема український. Свідченням цього є експонат, який займає центральне місце у вітрині – карикатура із сатиричного щотижневика «Перець» 1981 року. Тут поєднано óбрази єврея-сіоніста та українця-бандерівця. У центрі експозиції розташована інсталяція «Стіл дисидента», де показані основні атрибути «інакодумства». Це друкарська машинка, матеріали самвидаву та радіоприймач, яким можна було отримати альтернативну політичну та культурно-громадську інформацію з-за кордону. Кінець другого етапу радянського державного антисемітизму настав лише в середині 80-х років XX-го століття з початком перебудови.
Водночас, незважаючи на підозріле та відверто дискримінаційне ставлення держави до людей «з п’ятою графою», єврейське життя на терéнах СРСР продовжувалось. Це відображено в інших вітринах нашої експозиції. Хтось виїздив до Ерец-Ісраель, а хтось, і про це свідчить комплекс матеріалів про гірничого інженера Якова Стóляра, робив успішну кар’єру в СРСР.
Продовжувалось змагання між «пам’яттю і непам’яттю» про Голокост. Про це розповідають матеріали у вітрині праворуч. З одного боку, іноді дозволялось оприлюднювати матеріали про знищення євреїв у роки Другої світової війни. Але в той же час на меморіальних дóшках на місцях розстрілів зазначалось трафаретне: «Мирним радянським громадянам…».
Україна – батьківщина видатних музикантів, лікарів, спортсменів та вчених. На стіні під зображенням медалі Нобелівської премії, праворуч, Ви можете побачити портрети вчених та письменників – євреїв. Це уродженці українських міст, містечок та сіл, імена яких назавжди вписані до переліку творців світової цивілізації.
